Молоду жінку піддадуть евтаназії, щоб вирішити проблему її депресії та зневіри

Людей, які страждають від психічних захворювань, аутизму та труднощів з навчанням, мотивують накласти на себе руки.

Смерть Іоланди Фан призначена на її 34-й день народження наступного тижня. У зв'язку з цим вона змогла заздалегідь підготувати запрошення на свій похорон. "Народжена від кохання, відпущена в коханні, - написано на картках. - Після життя, за яке доводилося важко боротися, вона обрала світ, якого так хотіла".

В інтерв'ю газеті The Sunday Times минулого тижня Фан, яка мешкає в провінції Північний Брабант у Нідерландах, пояснила, чому хоче померти. Хоча фізично дівчина здорова, вона постійно відчуває "сум, пригніченість і зневіру". У 22 роки їй діагностували цілий букет психічних проблем, і з того часу Іоланда пройшла через усі можливі види терапії. Як наслідок, вона не змогла втриматись на жодній роботі.

Коли два роки тому психіатр сказав пацієнтці, що вона могла б піддатися евтаназії, вона вирішила, що це єдиний вихід, що залишився в неї. "Я хочу піти з життя", - пояснює Фан.

Життя Іоланди було, без сумнівів, важким. Вона страждає від харчового розладу, рецидивуючої депресії, аутизму та невеликих труднощів із навчанням. Але пропонувати їй суїцид як лікування від цих проблем означає відмовлятися від неї.

Шокує те, що випадок з Фан далеко не єдиний у Нідерландах. Раніше цього місяця з'явилися повідомлення про іншу молоду та фізично здорову голландку, яка хоче пройти через евтаназію з причин, пов'язаних з її психічним станом. За планом, 28-річна Зорайя тер Бік помре у травні у зв'язку зі своєю депресією та аутизмом.

Більшість випадків асистованого суїциду (ASE), або евтаназії, в Нідерландах — країні, яка першою легалізувала подібну практику в 2002 році, — припадає на людей з невиліковними захворюваннями. Але зараз спостерігається пік цих процедур, спричинених психіатричними причинами. У 2010 році на таких підставах евтаназії намагалися досягти всього дві людини. У 2019 році ця кількість зросла до 68, а торік – до 138.

Психіатрична евтаназія залишається у Нідерландах спірним питанням. Через неї багато людей, які спочатку прихильно ставилися до ASE, сьогодні переглядають свою позицію. Один із таких критиків — Будевейн Шабо, психіатр, який одержав умовний термін за проведення першої зареєстрованої процедури евтаназії з психіатричних причин у 1990-х роках. Сьогодні Шабо стурбований тим, що у питанні ASE зайшли надто далеко. "Я не проти евтаназії в психіатрії або при тяжкій деменції, - пише він. - [Але] я вкрай стривожений тим, що лікарі намагаються вирішити проблему соціальних страждань, пов'язаних із відсутністю лікування або догляду, відкриваючи двері на той бік".

Немає жодних сумнівів, що закони Нідерландів про евтаназію нашкодили найуразливішим [групам населення]. Дослідження, проведене у 2023 році, виявило, що в країні здійснили 39 процедур асистованого суїциду щодо людей з розладами навчання, аутизмом або тим, та іншим. Майже в половині випадків йшлося про пацієнтів молодших 50 років. Хоча багатьох із них на ASE спонукали супутні фізичні захворювання, 21% людей погодилися на евтаназію головним чином із психіатричних причин. Останні називали характерні їх стану особливості: тривожність, почуття самотності, проблеми зі спілкуванням, відчуття недоречності у суспільстві.

У Нідерландах також зростає кількість пацієнтів з деменцією, які прагнуть евтаназії. Насправді про прохання про цю процедуру, які походять від людей із зазначеним синдромом, повідомляють 42% голландських лікарів загальної практики. Найчастішою причиною цього вказувалося відчуття себе як емоційного тягаря. І ось що тривожно: трохи менше 43% пацієнтів заявили, що зазнають тиску з боку родичів.

Країни, які розглядають можливість узаконення ASE, повинні зважати на такі випадки. І справді, схоже, що ця похмура реальність вже зрушує громадську думку. Підтримка легалізації цієї практики в Шотландії, де уряд роздумує над законопроектом, що дозволяє асистований суїцид, стабільно знижується з 2019 року. Ймовірно, якесь відношення до цього має нескінченний потік жахливих історій, що надходить із країн, де ASE — дозволена процедура. Канадці прагнуть евтаназії як способу вирішення проблем бідності, безпритульних і нестачі медичного догляду. У Нідерландах терапевти, мабуть, відмовляються від лікування хворих із психічними розладами і натомість рекомендують хворим на евтаназію.

Нелюдськість, з якою таких людей, як Іоланда Фан, підштовхують до смерті, зводить нанівець доказ про те, що асистоване самогубство — це жест співчутливого полегшення страждань наприкінці життя. Сама Фан не впевнена, чи змінило б правильне лікування щось для неї. "За їхніми словами, ти просто народжуєшся таким [з розладами], - каже вона, - але я дійсно вважаю, що наші служби повинні були прислухатися більш ретельно".

Ось куди нас завело поводження зі смертю як із формою медицини. Професіоналам у галузі охорони здоров'я слід говорити людям, схильним до суїциду, що життя може стати кращим, а не заохочувати пацієнтів здаватися. Дозвіл на проведення евтаназії на психіатричних підставах говорить людям з ментальними розладами, що їхнє життя нічого не варте. Тут немає нічого від співчуття чи відходу з життя з гідністю. Це – чисте зло.

Автор: Кевін Юїлл - заслужений професор історії в університеті Сандерленда та голова організації "Гуманісти проти асистованого суїциду та евтаназії"

Spiked , Великобританія